ШКОЛА І-III СТУПЕНІВ №111
ІМЕНІ С.А. КОВПАКА
ДАРНИЦЬКОГО РАЙОНУ МІСТА КИЄВА
Контактна інформація
тел.: +38 044 574 40 12
факс:  +38 044 574 38 56
e-mail: school_nu_111@ukr.net

Історія школи

ШКОЛА І-III СТУПЕНІВ №111 ІМЕНІ С.А. КОВПАКА ДАРНИЦЬКОГО РАЙОНУ МІСТА КИЄВА

 

02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Б, тел./факс 574-40-12, 574-38-56 

 

Історія школи

 

Історія школи тісно пов"язана з ім"ям видатного політичного, церковного, освітнього діяча митрополита Петра Могили. 1631 року Петро Могила купив землі на північ від села Позняки. 1635 року на цих землях будується храм Вознесіння Господнього. 12 лютого 1637 року його було відкрито. При церкві вже восени 1637 року починає працювати перша школа в селі Позняки. Навчання проводилось в будинках батюшки та диякона.

 

Відомо, що на початку ХХ ст. в церкві працювала початкова школа.

 

1923 року Позняки включено до складу міста Києва, а 1926 року школі присвоєно № 111. Першим директором школи був Тараненко Я.О., якого згодом змінив Палієнко Д.К. 1934 року прийнято рішення про перейменування школи в неповну середню. 1935 року школа увійшла до складу Дарницького району міста Києва. Працювала вона в двох приміщеннях: початкові класи - в приміщенні церкви, середні класи - в хаті по вулиці Тепловозній, 8, в урочищі Убедь. Директором неповної середньої школи № 111 був Верченко А.І. 1943 року церкву було зруйновано.

 

Після Великої Вітчизняної війни школа розміщувалась в двох приміщеннях, які вціліли після війни: в хаті діда Мини і хаті діда Чирви (Ничипора). На дворищі діда Чирви в теперішній час знаходиться Слов"янська гімназія. Учителька початкових класів Чома Т.М. згадує: "Було в приміщенні хати діда Мини три класні кімнати, ще одну класну кімнату орендували в приватному будинку діда Чирви, що у Гаю (провулок Колгоспний). У кімнаті стояли два великих столи з ніжками навхрест, навколо столу сиділи учні, на стіні висіли ікони, в кутку горіла лампадка, на печі лежав дід Чирва. Коло дверей було місце для вчителя. Не дзвенів шкільний дзвоник на урок чи з уроку, всім керував сам учитель". 

 

 
Музей "Родинний Гай. Село Позняки". Хата діда Чирви (Ничипора) (ліворуч). Макет. 
 
Директором школи в повоєнний період був Набоков П.М., якого потім змінив Палієнко Д.К. Згодом (директор Бугайов М.Т.) до хати діда Мини добудували ще чотири кімнати і учительську. У цьому приміщенні по вулиці Любарській учні навчались до 1959 року.
 
1950 року розпочала свою педагогічну діяльність в школі № 111 вчитель молодших класів Чома Тетяна Михайлівна. У роки війни дівчинкою вона була вивезена на примусові роботи до фашистської Німеччини. Після звільнення повернулась додому, закінчила педагогічний інститут, направлена на роботу в школу № 111. Тетяна Михайлівна віддала школі 47 років свого життя. Вона вчила батьків, бабусь і навіть прабабусь декого з учнів. Учні будуть завжди  вдячні їй за постійну турботу і добре та чуйне серце.

 

 

Покотило Н.О., Чома Т.М., Калінічев А.Г. разом з учнями та гостями школи на відкритті музею "Родинний гай. Село Позняки". 2009 рік.

 

1958 року (директор Карпіч А.П.) розпочато будівництво нової школи.

 

У жовтні 1959 року учні перейшли в нове двоповерхове приміщення по вулиці Краснолуцькій. З 1967 року школа стає середньою. Біля школи була побудована теплиця, майстерні, штучний ставок, навколо якого росли верби, посаджені учнями школи. Починаючи з 1960 року (директор Заєць І.В.) для покращення навчально-виховного процесу колектив школи зробив чимало корисних справ. Особливу увагу приділили створенню матеріальної бази для оволодіння учнями навичок найнеобхідніших професій.

 

У1963 році під керівництвом вчителя математики Мороза Костянтина Артемовича силами учнів було створено математичний кабінет, багатий різноманітною наочністю. Переважну більшість навчальних посібників школярі виготовляли самостійно.

 

 

Мороз К.А. - учитель математики, офіцер, учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений орденами та медалями за мужність та героїзм.

 

Цього ж року обладнали у школі й кабінет історії. Під керівництвом вчителя історії Кравченка Володимира Ігнатовича учні виготовили макети, малюнки, схеми, стенди тощо.

 

З приходом вчителя географії Дзингар Галини Прокопівни змінився й кабінет географії. Разом із дітьми він був обладнаний наочністю, цікавими матеріалами. Під її керівництвом був споруджений географічний майданчик, де чергові могли виміряти тиск, температуру, кількість опадів.

 

 У 1965 році вчитель біології Бахмач Валентина Ігорівна разом із учнями створили кабінет біології, повністю забезпечений необхідним для уроків навчальним приладдям. Під керівництвом вчителя діти вирощували квіти, працювали на ділянках, доглядали кроликів, робили шпаківні, цікаві досліди на уроках біології й хімії, брали участь у різних районних конкурсах, де завжди посідали призові місця.

 

У 1967 році випускник 10 класу Цимбаленко Володимир Опанасович закінчив школу зі срібною медаллю. Це був перший медаліст середньої школи №111.

 

У 1965 році вчитель біології Бахмач Валентина Ігорівна разом із учнями створили кабінет біології, повністю забезпечений необхідним для уроків навчальним приладдям. Під керівництвом вчителя діти вирощували квіти, працювали на ділянках, доглядали кроликів, робили шпаківні, цікаві досліди на уроках біології й хімії, брали участь у різних районних конкурсах, де завжди посідали призові місця. 

 

 У 1967 році випускник 10 класу Цимбаленко Володимир Опанасович закінчив школу зі срібною медаллю. Це був перший медаліст середньої школи №111.

 

1965 рік. Уся країна відзначає 20 - річницю Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років. Рада піонерської дружини, комітет комсомолу школи 111 приймають рішення про збір матеріалів про історію партизанського з'єднання під командуванням двічі Героя Радянського Союзу Сидора Артемовича Ковпака і Героя Радянського Союзу Семена Васильовича Руднєва. Протягом двох років учні школи пройшли шляхами партизанського  від Путивля до Карпат, зібрали матеріали, фотографії, публікації в пресі, особисті речі партизан. Пошукову роботу очолила директор школи Голуб В.Х.

 

 

Директор школи Голуб В.Х.

 

21 вересня 1967 року в школі було відкрито Музей партизанської слави. Відкривав музей Сидір Артемович Ковпак і його бойовий побратим  Яків Григорович Панін. З цього часу музей стає центром патріотичного та естетичного виховання школярів. Доброю традицією школи стали щорічні туристичні походи та екскурсії, зустрічі із партизанами – ковпаківцями.

 

1975 року директором школи стає Калінічев А. Г. За фахом він учитель історії. Він активізує роботу учнів та вчителів школи.

 

25 травня 1977 року, у день народження Сидора Артемовича, на подвір'ї школи було встановлено пам'ятник С.А. Ковпаку. Автор пам'ятника - архітектор, колишній партизан-ковпаківець, командир кавалерійського дивізіону,  Герой Радянського Союзу Тутученко С.П. 22 вересня 1977 року відповідно до Постанови Ради Міністрів Україн¬ської PCP школі № 111 присвоєно ім'я державного і громадського діяча, двічі Героя Радянського Союзу Ковпака Сидора Артемовича.

 

 

Ковпак С.А. на відкритті музею.

 

1978 року директором школи призначають Покотило Ніну Олексіївну. Вона була випускницею  школи, згодом повернулась працювати спочатку піонервожатою, потім учителем української мови та літератури. Ніна Олексіївна була учасником перших походів по місцях партизанської слави, особисто зустрічалась з С. А. Ковпаком. За час її керівництва в школі були створені різновікові загони за системою Макаренка А.С. Постійно проводилися зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни, школярі відвідали практично всі міста – герої, двічі ходили маршрутом від Путивля до Карпат (шлях, яким пройшло з'єднання С.А. Ковпака в роки Великої Вітчизняної війни). Під час таких походів збиралась велика кількість матеріалу, що доповнювала експозицію музею школи.

 

 1980 року колектив учнів і вчителів школи провів перший триденний Всеукраїнський зліт учнів-краєзнавців навчальних закладів України, які носять імена партизанів-ковпаківців.

 

У дні Всеукраїнського зльоту юні краєзнавці здійснили перепоховання останків воїнів-зенітниць,  двох дівчат,  прізвища яких не вдалось установи¬ти, і лейтенанта Веселова . Вони були бійцями 317-го жіночого зенітно-артилерійського полку, який у 1943 році дислокувався на території села Позняки, на місці, де зараз розташоване приміщення школи № 111 і до берега Дніпра. Артилеристи захищали небо Дарниці від нальотів фашистської авіації. Молоді бійці загинули 8 квітня 1944 року, відбиваючи масовий наліт фашистів на Дарницький залізничний вузол і міст через Дніпро.

 

 

Двічі Герой Радянського Союзу Федоров О.Ф. разом  з вчителями та учнями школи № 111 біля пам"ятника С.А.Ковпаку.

 

З цього часу починається дружба учнів школи №111 з ветеранами 317–го зенітно – артилерійського полку, а в музеї з'являються нові розділи про героїв. Слідопити – краєзнавці школи ще в 70–ті роки ХХ століття розшукали прізвища позняківців, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни у боротьбі з фашизмом, захищаючи Батьківщину. Їхні імена назавжди залишаться в пам"яті вдячних нащадків.

 

1983 рік. У школі проходить  другий триденний Всеукраїнський зліт учнів-краєзнавців навчальних закладів України, які носять імена партизанів – ковпаківців (директор Фролькіс Н.Е.). 

 

 Починаючи з 80-х років у школі активно розвивається туризм (директор Штангей Ю.В.). Діти відвідали Байкал, Карпати, неодноразово побували в Криму. Учні школи стають учасниками та переможцями міських та республіканських конкурсів із туризму. Наприкінці 80-х років школа дуже перевантажена (директор Подгорнов Є.О,), тому восени 1988 року завод "Буревісник " починає будівництво нового приміщення для школи № 111. 1989 навчальний рік учні мікрорайону розпочали в новому приміщенні школи, де вона існує і дотепер.

 

 Сьогодні школа налічує 23 класи, у яких навчається 448 учнів.

 

Починаючи з 1-го класу вивчається англійська мова та інформатика, з 5-го класу - російська мова та факультативно - іспанська мова.

 

2010 року школі надано статус експериментального навчального закладу регіонального рівня із запровадженням педагогічного дослідження з теми: "Формування особистості учня, здатної до самореалізації, на основі впровадження принципів науково-педагогічного проекту "Росток". У 2011-2012 н,р. за програмою "Росток" було відкрито два класи.

 

Із 2006 року краєзнавча робота тісно пов`язана з роботою Земляцтва "Позняки".Земляцтво об"єднує учнів, учителів школи, батьків, позняківців. Мета Земляцтва -  зберегти пам`ять про культуру та звичаї села Позняки. Головою Земляцтва є Покотило Н.О., депутат 3-го скликання Верховної Ради , яка в минулому  закінчила цю школу, була у ній вчителем, директором.

 

За підтримки Земляцтва створено  музей "Родинний гай. Село Позняки", який був відкритий 28 серпня 2009 року. У музеї представлені експонати, які висвітлюють історію та традиції села Позняки.

 

 

Музей "Родинний гай. Село Позняки"

 

Особлива увага приділяється патріотичному вихованню молоді. 21 вересня школа традиційно святкує день народження Музею партизанської слави. У цей день в школі проходять уроки мужності, відбуваються змагання із шахів ім. Радика Руднєва, конкурс малюнків ім. С.П.Тутученка, конкурс на кращу партизанську страву, спортивні змагання .У квітні 2010 року музей був відкритий вдруге після реставрації.

 

 

Музей партизанської слави.

 

У позаурочний час в школі діють гуртки "Умілі пальчики", хоровий спів, "Країна танців", театр танцю "Журавушка", АРТ-студія, драматичний, міні-футбол, дзюдо, шахово-шашковий, ритміка, карате.

 

Великою популярністю в школі користується гурток "Поетичне слово", яким уже багато років керує вчитель української мови Крамаренко Н.П.. Гуртківці з успіхом виступали в бібліотеці              ім. Ю Смолича, перед учнями СЗШ №329 "Логос", в СЗШ 62 з програмою "Дзвони Чорнобиля","Андріївські вечорниці", "Писанкові кольори".

 

  

Крамаренко Н.П. разом з учнями гуртка "Поетичне слово"

 

Ми пишаємося випускниками нашої школи:

 

Покотило Ніна Олексіївна  – депутат Верховної Ради ІІІ скликання,

 

Цимбаленко  Микола Опанасович – головний інженер заводу «Вулкан»,

 

Кавуненко Іван Абрамович – професор ,хірург,

 

Цимбаленко  Олексій  Опанасович – професор, викладач Університету технології і дизайну,

 

Митько Ігор Миколайович  - військовий льотчик, майор,

 

Хилько Олег Іванович – військовий льотчик , підполковник,

 

Покотило Микола Іванович – письменник,

 

Бодров Володимир Олексійович військовий ,полковник,

 

Гергель Олександр- архімандрит Варлаам УПЦ,

 

Покотило Василь Іванович – дипломат, представник України в Раді Європи.

 

Учитель, його талант, розум, сердечна доброта, теплота душі є рушійною силою в житті всього суспільства.

 

Ми  пишаємося учителями нашої школи №111 : 

 

Крамаренко Н.П., Ломака Н.В., Пирська Л.Ю., Василенко В.І., Гасенко Т.В., Гальченко О.В., Петренко В.М., Коробейнікова С.І.,Сердечна Н.В.,Подставкіна І.М. Чайка Н.М., заступниками директора Богдан Н.П., Лучина Н.Г., директором школи Юрченко В.С.